Іноді так солодко бити по собі минулим.

Бувають такі зустрічі, після яких віриш, що ніщо не випадкове в нашій долі. Людина з*явилась і зникла. Але, сама того не підозрюючи, відкрила тобі очі на щось головне. Лише тобі.

Був у мене один знайомий. Ніколи б житті не помітила його в універі, якби не опинилась на олімпіаді. Був тихим і непримітним. Абсолютно. А обличчя - задумливе й сумне. Ніби він щойно усвідомив марність усього, у що свято вірив. Він становив разючий контраст зі своїми одногрупниками, які хотіли виділитись, а насправді створювали безглузду біомасу. Ми навіть шуткували з одногрупницею, коли побачили його. Усе змінилось, коли він заговорив.

Взагалі багато що змінюється, коли людина починає говорити. Найвиразніше помічаю це в маршрутках, коли милуюсь якоюсь неймовірно красивою людиною, починаю вигадувати її історію, а коли вона відповідає на дзвінок, мені хочеться вбити себе. Бо людина, яку наділяю найкращими рисами, розмовляє як чмо на суржику, з матюками.

Так от, він нарешті заговорив. І все щезло. Аудиторія, універ, весь світ. Всі слухали тільки його. Не знаю, яке враження він справив на інших, але я була наче уві сні і мені не хотілось прокидатись. Отак красиво, не поспішаюши, обдумано він говорив. Отаким приємним голосом. І одразу стало неважливо як він виглядав, на кого був схожий, у що вдягнений. Просто хотілось його слухати. Бажання постійно його чути.

Він отримував другу освіту, вірив, що молодь може щось змінити в країні, чудово володів англійською, знав французьку, відрізняв головне від другорядного.Виглядав так, ніби знав щось, чого не знають інші. Ніби дивився на людську метушню збоку, без засудження, ледь зацікавлено. Таким він і залишився в моїй пам*яті, незворушливо чекаючи аудієнції біля кабінету завкафедри, опершись на стіну, в сіруватому одязі, з рюкзаком,  зі скам*янілим обличчям і ледь помітною зацікавленістю в очах, якими оглядав строкатий натовп провінційних студентів.

Бін був на п*ятому курсі. Більше я його ніколи не бачила. Але часто згадую, незворушно стоячи під дверима завкафедри, з рюкзаком, байдуже розглядаючи тих самих провінційних студентів.

Папку "Входящие" проверяй почаще

Якось почула історію про те, як студент філософії прочитав Ніцше і... зійшов з розуму. Декілька років мені було цікаво - як таке можливо: прочитати книгу і збожеволіти.
Тепер знаю.
Це страшно. Як відкриваєш книгу і перечитуєш свої думки. І навіть не можеш щось процитувати, бо цитувати треба все. Це все, що ти пережив, передумав, перехворів, уявляв, розвивав... Читаєш у незнайомій книзі свої думки. Не дослівно, а "допочуттєво", якщо дозволите мені такий оказіоналізм.
______

Багато змінилось, довго не писала. Згадуючи себе декілька років (навіть декілька місяців) тому, не можу повірити, що то була я. Час більше не спливає. Він тане, як останній сніг у березні. Якийсь транс, буддистський спокій.
_______

Чеслав Мілош. "Придорожній песик".

божевільний період

Усе почалось з тесту на знання німецької. Отримала В1 і тут понеслась...

Учора була на зустрічі з Сехер Чакір. Сьогодні - в театрі одного актора. А між іншим, робота стоїть. І накопичується. Нічого не встигаю і не збираюсь робити. Захворіла, взагалі нічого не хочеться. А роботи - відіма-невідіма.
Слухаю Лану, не виходячи з трансу.

genieße das Leben

Насолоджуюсь нетривалим затишшям у своїй гавані.
Сьогодні наготували с мамою купу всяких смаковинок: сьомгу в овочах, сирний суп, пиріжки, печиво... Люблю неділі.
Читаю, вчу німецьку. Пишу нескінченні списки справ.
Es ist total super, viel Zeit zu faulenzen.

Вчора переглянула The Bucket List. Зворушливо.

Begeistert.

Знати б ноти, за якими ми догрались..

Час летить як скажений. Тільки й встигай міняти маршрути. Вихідні - вже не те, чого я чекаю з нетерпінням. Вихідні перестали бути спасінням. Я вже не прошу у Бога здорового сну.

Я ніби інша людина.

А розклад здається таким умовним і хитким, ніби от зараз запізнюсь кудись, кудись не прийду, і нічого не трапиться. Бо мене ніде нічого не тримає.

Одного разу я дочекаюсь свою маршрутку і доїду до кінцевої. Бо дуже цікаво подивитись що там в кінці дороги.

Мне уже многие высосали соки

Отак починається двадцятий рік мого життя. За сьогодні я зрозуміла як важливо посміхатись незнайомим. Просто посміхатись і радіти всьму, що бачиш.

По суті, щоб любити людей, треба просто робити їм добро і нікому повністю не довіряти.

На відстані простягнутої руки. Не вимагати від них нічого. Просто жити і посміхатись їм. Як дітям у дитсадку. Давати більше, ніж брати.

Я вже не соромлюсь фотографуватись. Вже якось все одно.

Йду і посміхаюся, я майже не маніяк,

Робін Бед спить, настав Ніхто Ніяк... 

Пишу листи. Чудово.

тухєс

Багато грошей на мобільному? Студентська Рада - те, що треба.
Подзвони з київстара на лайф п*ять разів. Процедуру повторювати, доки всі гроші не закінчаться.

Давай проживемо цей день на світі так, неначе ми у раю

Завтра перший день третього курсу. Це неймовірно. Я досі живу в 2010. Події ніби відбуваються без мого дозволу та усвідомлення. Час спливає. Наче повз мене.
Звісно, завжди є чому порадіти. На даний момент збірка Мілоша - це найвдаліше витрачені мною гроші. Моя нова настільна книга. Якщо таргани починають революцію в моїй голові, мені достатньо почитати Мілоша, щоб попуститись і йти далі.

Сьогодні вивезла книжки з дачі. Робота в моїй літній резиденції офіційно скінчилась :)

Літо пройшло в музиці, на дачі, з книжками, швидко. Похвалитись нічим. Зате за тиждень поїду на Форум. Не знаю чим обернеться для мене ця подорож. Варіантів два. "Либо это будет прискорбно, либо это будет прекрасно". Якомога старанніше намагаюсь остаточно перейти на українську. Останній час у мене або підвищений ентузіазм, хочеться щось робити, кудись бігти, або повне буддистське умиротворення.

Нещодавно передивлялась власні "архіви". Знайшла питання: назвіть свої три мрії. Задумалась і вкотре згадала головний стимул до роботи - (обережно, пафос)- хочу забезпечити гідне життя для своїх майбутніх дітей. Все інше на цьому тлі "просто меркнет и бледнеет".

Поки все. Надобраніч.

День стрічок та бубонців

Літо спливає. Вирішила влаштувати собі свято. Вчора прочитала "Кілер" Любки. Надихнуло. Оповідання про Толіка Майданського з його фразою "Так ми Україну не побудуємо" - просто супер. 

книжкове

Як би я хотіла жити в Києві, щоб працювати в бібліотеці Вернадського...

Вольтер у перекладі Підмогильного... Що може бути краще?..









До речі, прийшли мої підручники з видавництва "Знання". Те, що треба.

Ч. Мілош. Дар

Такий щасливий день.
Розвіялась ранішня мла, я працював на городі.
Колібрі зависали над квітами капріофоліуму.
Не було на землі такої речі, яку я хотів би мати.
Не знав нікого, кому варто було би позаздрити.
Все погане, що було, я просто забув.
Не соромився думати, що я був тим, ким я є.
В тілі не відчував жодного болю.
Випростовуючись, я бачив блакитне море і вітрила.

Переклад Т. Прохаська.

Я, Богдан

Днями завітала до улюблених книжкових крамниць, накупила різних цікавинок. "Ловець у житі" вже прочитала, зараз читаю "Я, Богдан".

Загребельний неймовірно пише. Роки два тому прочитала "Диво" і "Роксолану". Просто шедеври. Його проза ніби огортає мене, заколисує і водночас переносить далеко-далеко. Ви скажете, що будь-яка книга переносить у певний часопростір. Але в нього не так. Читаючи про Роксолану, навколо мене виростає Стамбул, я чую його гомін, бачу розкошні палаци. Зараз я ніби живу в XVII ст.: переживаю трагічні події, чую плач жінок і дітей, бачу пожежі, панську сваволю. Його треба читати повільно, занурюючись у текст, виписуючи цитати. Іноді він дає такі порівняння або описи, що я просто мушу зупинитись. Обдумати, розкласти на деталі, зібрати в ціле, глибше відчути, фантазувати. Щоб цей образ надовго лишився в моїй уяві. Мабуть, зайве говорити якого Богдана я весь час згадую в ролі Хмельницького. А я так і не потрапила на жодну його виставу.
Шкода говорити!

Gleichschaltung. Authoritarian Consolidation in Ukraine 2010-2012

Ура, прийшла моя книжечка!

Почитаю на дачі, як повернусь - поділюсь враженнями =)

Шойбле попереджає суддів про "відхилення"

Конституційний суд цілий день розглядав справу ЕСМ та фіскального пакту. Вольфґанґ Шойбле захищав наміри Федерального уряду. З самого початку він попередив про серйозні наслідки. 

© REUTERS

Міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле (Християнсько-демократичний союз) напередодні порадив конституційному суду не ухвалювати довготривалий механізм Стабілізаційного фонду (ESM) та фіскальний пакт. "Чітке зрушення могло зумовити значну нестабільність ринків у Єврозоні", - попередив Шойбе на усному судовому розгляді численних конституційних скарг проти ряду заходів, які Бундестаґ та Бундесрат ухвалили два тижні тому з більшістю у 2/3 голосів. Витрати на повторне фінансування зростатимуть, сказав керівник відділу у Карлсруе, можуть знову виникнути спекуляції щодо виходу окремих земель з валютного союзу. Тоді з'явиться небезпека "економічних відхилень", як три роки тому під час кризи.

Суд розглядатиме ходатайства щодо тимчасової заборони президентського підпису під міжнародно-правовим договором, які поступили від звичайних громадян, економістів, правників та політиків, до вівторка. Серед позивачів - лівосторонній депутат парламенту від Християнсько-соціального союзу Петер Гаувайлер; крім того, організація "Більше демократії", підтримувана незалежними виборцями, вже зібрала більше 23 тис. підписів.

Джерело : Frankfurter Allgemeine Zeitung

читаю

Дочитала ідіота, прочитала на дачі "Аліна і Костомаров" Домонтовича, другу "Книгу спостережень" Маланюка, вчора по поверненню - "Камінний господар" Українки.

Маланюк як завжди радує. Зацікавив мене історією.

Ось-ось прийде моя "Gleichschaltung. Authoritarian Consolidation in Ukraine" Рябчука. Вже недочекаюсь=)

А поки - читаю Поліанну.

Коли я знаю, що симпатичний мені персонаж книги помирає в кінці, я просто не дочитую до цього моменту. Тоді в моїй уяві він залишається живим.

omg!!

мій переклад!!

надмірні дні

Вчора вимкнули світло і у мене з*явився привід згадати про читання. Дочитала "Непрості" Прохаська. Доволі екзотично. Мені ще сподобалась "ФМ Галичина". Це один з творів, що їх можна перечитувати скільки завгодно і коли завгодно. У цьому списку ще "Місто" Підмогильного, майже весь Домонтович, оповідання Кобилянської, вірші Маланюка і ще щось, може.

Перевага Прохаська в тому, що його можна читати без закладки: відкриваєш навмання і читаєш, доки очі не заболять. Текст хочеться цитувати майже повністю. Під кінець зустрілась така фраза:

"Спати - видовжувати час на півжиття"

Почала читати Достоєвського. Літо довге, читання багато.

Ну а найголовніша новина - закінчення практики. Всю ніч сьогодні готувала звіт. А завтра, може, на дачу.

Номери сторінок тексту, поруч - час закінчення перекладу

От що мене днями вразило - сивий Мєладзе. М*яко кажучи, сивина йому не пасує. 

summertime sadness

Пройшла половина практики. Нове літо - нова меланхолія. Зате з*явився вільний час. Відпочиваю досхочу.

Я знову почала бігати. Кожного разу на одну пісню довше. І знов таки почала худнути. Зелений чай, пластівці, багато води.

Вчора довго не могла заснути. У голову лізли химерні думки, спогади. Зрозуміла одне - я ніколи не поїду з України. Нащо мені чужа країна та чужа мова, як у мене є своє?
А ще, я знаю, що мої діди були козаками. З Чернігова.

Під час практики виникло багато питань. Мені в бібліотеці мого транспортного універу кажуть: "Хто вам сказал, што єсть учєбнікі по вагонам на украінскам?" Як на мене, це не ок. Ми перекладаємо про автозчеплення СА-3. Російською - є все. Українською - нічогісінько. Найстрашніше, що всі "вагонні" спеціалісти - російськомовні. Навіть немає до кого звернутись. А питання, звісно, є. Зараз описувати лінь, може трохи згодом...

поточне

Останнім часом прочитала:
"Мартін Іден" Д. Лондон
"Театр" С. Моем
"Невський проспект" М. Гоголь.

У середу вирушаю до Львова. Як завжди, роботи багато, часу - катма.
Зате сьогодні я провела день на дачі. Як скінчиться літня практика - переїду туди з книжками і, хай там як, але відпочину знаменито.

дєньок

Сьогодні наснився жахливий кошмар. У найкращих традиціях дешевих трилерів: потяг сходить з рейок, вогонь, жертви, привиди, фотографії померлих. Довго переказувати не кортить.
А в універі сьогодні я побачила як виглядає наш деканат і дізналась, що я тепер - Голова Студентської ради факультету.
Що це означає і що тепер робити?

Do It Like a Dude

It's a sad sad situation

Від нєфіг дєлать зробила собі портфоліо студента. І заплакала. Стидоба. Треба братись за роботу. Бенефіти з першого курсу закінчились, а у другому я ще й не думала працювати. Блін, і лікарняний ось-ось закінчиться... Б*юсь об заклад, мої керівники вже й забули як я виглядаю.

Szymborska

Про людей і котів Микола Рябчук

Umrzeć - tego nie robi się kotu.
Bo co ma począć kot
w pustym mieszkaniu.
Wdrapywać się na ściany.
Ocierać między meblami.
Nic niby tu nie zmienione,
a jednak pozamieniane.
Niby nie przesunięte,
a jednak porozsuwane.
I wieczorami lampa już nie świeci.
Słychać kroki na schodach,
ale to nie te.
Ręka, co kładzie rybę na talerzyk,
także nie ta, co kładła.

Coś się tu nie zaczyna
w swojej zwykłej porze.
Coś się tu nie odbywa
jak powinno.
Ktoś tutaj był i był,
a potem nagle zniknął
i uporczywie go nie ma.

Do wszystkich szaf się zajrzało.
Przez półki przebiegło.
Wcisnęło się pod dywan i sprawdziło.
Nawet złamało zakaz
i rozrzuciło papiery.
Co więcej jest do zrobienia.
Spać i czekać.

Niech no on tylko wróci,
niech no się pokaże.
Już on się dowie,
że tak z kotem nie można.
Będzie się szło w jego stronę
jakby się wcale nie chciało,
pomalutku,
na bardzo obrażonych łapach.

I żadnych skoków pisków na początek.

Rosencrantz and Guildenstern

- Did you ever think of yourself as actually dead, lying in a box with a lid on it?
- No.
- Nor do I, really. It's silly to be depressed by it. I mean, one thinks of it like being alive in a box. One keeps forgetting to take into account the fact that one is dead, which should make all the difference, shouldn't it? I mean, you'd never know you were in a box, would you? It would be just like you were asleep in a box. Not that I'd like to sleep in a box, mind you. Not without any air. You'd wake up dead, for a start, and then where would you be? In a box. That's the bit I don't like, frankly. That's why I don't think of it. Because you'd be helpless, wouldn't you? Stuffed in a box like that. I mean, you'd be in there forever, even taking into account the fact that you're dead. It isn't a pleasant thought. Especially if you're dead, really. Ask yourself, if I asked you straight off, "I'm going to stuff you in this box. Now, would you rather be alive or dead?" Naturally, you'd prefer to be alive. Life in a box is better than no life at all, I expect. You'd have a chance, at least. You could lie there thinking, "Well. At least I'm not dead. In a minute somebody is going to bang on the lid, and tell me to come out." [bangs on lid] "Hey, you! What's your name? Come out of there!"
***
Whatever became of the moment when one first knew about death? There must have been one. A moment. In childhood. When it first occurred to you that you don't go on forever. Must have been shattering, stamped into one's memory. And yet, I can't remember it. It never occurred to me at all. We must be born with an intuition of mortality. Before we know the word for it. Before we know that there are words. Out we come, bloodied and squalling, with the knowledge that for all the points of the compass, there's only one direction, and time is its only measure.

made my day

ну разве не чудесно?)

Patrick: That's it!
SpongeBob: That's what?

Перевод

П.: Эврика!
С.: Кто такая?

підсумки та плани

От і наступив новий 2012 рік. План на 2011 виявився виконаним на чверть. It's a pity. Тепер у мене план поменше - вдвічі менше за попередній та більш реальний. Але про все по порядку.

Підсумки минулого року.

Рік видався не дуже діяльним та напруженим. Але я знайшла роботу. Зарплатня, звісно, мізерна, зате з офіційним працевлаштуванням, як-не-як. Купила собі нетбук на зароблені гроші. Пішла на йогу. Відмітила повноліття у ресторації з подружками. Отримала п'ятірку за свою першу курсову. Почала перекладати з німецької. Відвідала Львів, Тернопіль. Виступила на міжнародній конференції в альма-матер. Ніби-то не так вже й погано. Що ще? Chyba wszystko. А, закінчила курси польської мови, склала німецьку на А2, закінчила муз. школу in the long run. І там ще якийсь дріб'язок.

План на 2012:

1. скласти німецьку на В1 (Ctrl+C, Ctrl+V з попереднього плану. нєнуашо, мені теж хочеться поїхати влітку на батьківщину Гете. і не в якості няні, а мову апдейтати)
2. виступити на конференції в ДНУ (хоча б на одній. просто така амбіція, ніц важливого)
3. опублікувати статтю про постмодернізм (тобто написати, відкоригувати, надрукувати)
4. опублікувати переклади (тобто доперекладати, оформити, відіслати)
5. з'їздити на львівський Форум (але так, щоб цього року точно)
6. відкласти певну суму грошей на омріяний маґістеріум
Cum Deo, so to say.