genieße das Leben

Насолоджуюсь нетривалим затишшям у своїй гавані.
Сьогодні наготували с мамою купу всяких смаковинок: сьомгу в овочах, сирний суп, пиріжки, печиво... Люблю неділі.
Читаю, вчу німецьку. Пишу нескінченні списки справ.
Es ist total super, viel Zeit zu faulenzen.

Вчора переглянула The Bucket List. Зворушливо.

Begeistert.

Знати б ноти, за якими ми догрались..

Час летить як скажений. Тільки й встигай міняти маршрути. Вихідні - вже не те, чого я чекаю з нетерпінням. Вихідні перестали бути спасінням. Я вже не прошу у Бога здорового сну.

Я ніби інша людина.

А розклад здається таким умовним і хитким, ніби от зараз запізнюсь кудись, кудись не прийду, і нічого не трапиться. Бо мене ніде нічого не тримає.

Одного разу я дочекаюсь свою маршрутку і доїду до кінцевої. Бо дуже цікаво подивитись що там в кінці дороги.

Мне уже многие высосали соки

Отак починається двадцятий рік мого життя. За сьогодні я зрозуміла як важливо посміхатись незнайомим. Просто посміхатись і радіти всьму, що бачиш.

По суті, щоб любити людей, треба просто робити їм добро і нікому повністю не довіряти.

На відстані простягнутої руки. Не вимагати від них нічого. Просто жити і посміхатись їм. Як дітям у дитсадку. Давати більше, ніж брати.

Я вже не соромлюсь фотографуватись. Вже якось все одно.

Йду і посміхаюся, я майже не маніяк,

Робін Бед спить, настав Ніхто Ніяк... 

Пишу листи. Чудово.