Вітаю на своїй сторінці. Блог був створений від нічого робити. Точніше, роботи у мене багато, але бажання її робити нема. Періодично тут будуть з*являтись мої (а може й не зовсім мої) думки, цікаві а подеколи й нудні роздуми про все на світі.
Тож, зараз - кінець січня 2011 року. З наступного тижня на мене чекає повернення до навчання в універі. Увесь січень я била байдики. Мені за це дуже соромно.
Вже два тижні я ходжу на музику, маю ще домовитись про прослуховування в консерваторії найближчим часом.
Взагалі, моя проблема в непослідовності. Тому, цей блог буде моєю електронною совістю, куди я викладатиму свої плани і результати їх реалізації/нереалізації, де я аналізуватиму помилки і буду каятись у гріхах. Тож ви вже зрозуміли, що нічого цікавого тут не з*являтиметься :).
Отже, сьогодні день перший мого блогу, двадцять п*ятий день січня і бозна-який день мого життя (вважатимемо, що теж перший: first day of the rest of my life).
Зроблено: коротко підстриглась, прочитала блог давньої знайомої, сходила на сольфеджіо (далі - сол-о), пограла на скрипці.
Завтра: привітати тата з ДН, вести себе добре, пограти на скрипці 3 год., присвятити 2 год. Аракіну (хто не зна - то підручник з англійської), до 21.00 в інтернет не лізти, дочитати Анархію Жадана, навести порядок у кімнаті, прочитати перші розділи Sister Carrie i On the Road, почати робити дом. читання, написати аналіз Тих Нещасних Концептів.
От дивлюсь на щойно написане і думаю - може, взагалі не лягати спати, а? Бо інакше не встигну все зробити...
На годиннику майже 23.00. На канікулах, як правило, збивається режим. Хоча, під час навчання він взагалі відсутній.
Що я хотіла ще сказати про цей місяць (тезисно, щоб швидше):
- подивилась "Соціальна мережа", "Втомлені сонцем 2" і ще якісь незначні стрічки;
- почала ходити на курси польської мови;
- на стіні повісила стінгазету "Cetera";
- відвідала бабусю;
- не привітала з НР своїх наукових керівників (горіти мені в аду за це);
- не писала в жодній зі своїх статей (а їх у мене - дві);
- набрала 2 кг (бо недосипаю і переїдаю);
- подивилась балет "Спляча красуня";
- вкінець розлінилась і втратила совість.
Такі от пироги.
І ще: сьогоднішня (та і взагалі дуже актуальна для мене цитата): Una dies gradus est vitae.
І вірш. Від Жадана.
вона ще не виросла і не втратила голову
від чорної музики у власних зап’ястях
і світло з небес і початки голоду
в її долонях будуть за щастя
вона ще не падала на мокрі матраци
і в кров її не вливався поспіх
і ще не блукала південними трасами
худоба – таврована мов плацкартна постіль
ні болю в легенях ні решти блиску
в темній траві без кінця і міри
й гарячі квіти високого тиску
не росли на відкритих ділянках шкіри
і друзі на станціях і ріки в селищах
дбають про свій подорожній статок
і одяг випалюється на сонці все ще
вірно тримаючись її лопаток
вона ще не може просто померти
зализує рани наче конверти
чистить зуби мов табельну зброю
і засинає поруч з тобою
Все, час спати. П*ятнадцять хвилин на дванадцяту. Хочу літа.
До речі, мій ЖЖ: http://tenshiorlova.livejournal.com/
