середу, 18 грудня 2013 р.

Я хочу, щоб у мене було дві донечки - Соломійка і Марійка. Я б щодня з ними гуляла, розмовляла б з ними, розповідала би цікавинки, гралася, тішила, створювала б для них маленькі дива кожного дня. Ми би посміхалися, читали, мріяли, готували, вчилися разом.
Я б подарувала їм всю свою любов і увагу.Я б їх маленькими не залишала ні на мить. Я б ніколи не віддала їх до дитсадка.
У них буде те, чого мені завжди бракувало. У них буде вдосталь батьківської уваги.

четвер, 11 липня 2013 р.

save me from myself

От я й повернулася з Китаю. Прямуючи до пекінського аеропорту, я була певна, що по прибутті переді мною буде табула раса, що я писатиму своє життя по-новому. Будувала плани, везла книжки, була певна, що стала іншою людиною.
Та від себе не втечеш. Нікуди. Ніколи. Людина не може розглядатися як окремо взята одиниця. За кожною людиною - шлейф (або важкий тягар) предків, історії, культури. У кожного є батьки, хрещені, друзі. Все впливає на тебе.
Які казки тобі читали в дитинстві, з ким ти спілкувався, яку музику слухав, на що витратив шкільні роки, над якими жартами звик сміятися, як часто ходиш у церкву, чи взагалі маєш Бога в голові. Цього ніколи не позбутися.
Своє єство, у кращому випадку, можна лише трохи скоригувати. Але стати іншою людиною - не вийде. І це мене лякає більше за все.


неділю, 10 лютого 2013 р.

вчу іздрика, перечитую мілоша

ненавиджу обдумувати, усвідомлювати, зупинятись.
ніби поволі божеволію.
мені страшно прислухатись до себе, розуміти, що все не так.
важко залишатись наодинці.
важко казати я.

а замовляю спокій
а замовляю тишу

четвер, 24 січня 2013 р.

Останнім часом мене переслідує непереборне бажання коротко підстригтися.
Поїхати б до Індії та більше не вертатись...