Ready to work

Writing about concepts. It turned out to be very interesting. LOL. Habit to do all tasks in the last day before deadline is my disease beyond cure. In fact, it's the only one reason of my sleep deprivation.
Wish me luck. I feel this week will be very heavy. Besides, my eyes hurt when I have a lack of sleep. Like now. Portent of sickness? Hope not.

BTW, I hate pancakes.

Роксолана

Почала читати Загребельного. Worth reading. Сподобались такі цитати:

• У Стамбулі розбазікують лише дурні. Справжні люди мають мовчати. Робити своє без галасу. Людину взагалі не чують і не знають. Надто в такому місті, де промовляє історія.
• Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від беззбройного.
• Велич людини - у спокої, а спокій - у терпеливості й повільності.
• Може, коли ти вже не маєш не тільки власної сорочки на тілі, а й надій, то тоді ти найбезтурботніша людина на світі. 
• Любов, молитва і війна починаються завжди прекрасно. А кінчаються?
• Любов мудрість і птахи не знають вітчизни. Вони перелітні і всюдисущі, як туга і розпука.
• Жінки народжені для суперництва, а не для дружби. (завжди це відчувала)

Цікаво читати оповіді, в які вплітаються роздуми і філософські умовиводи.
"Найнехарактерним" і тому незрозумілим став такий:
"Ми існуємо лише доти, поки ми, з*єднуючись невпинно з усім, що нас оточує, водночас відокремлені від цього оболонкою свого тіла і неповторністю духу".
Чи не є це тим "самособоюнаповненням" у гармонії з оточуючим світом"?

Думається.
Гармонія.

Один день до універа, а я й за холодну воду не бралась. 
Така своєрідна гармонія: на кухні, з книжкою і з чашкою чаю з молоком.
:) 

Piece of mind

My role model is Sponge Bob Square Pants ^_^
I noticed that I spend too much time postponing this horrible work. Instead of it I have to find there something interesting (or at least imagine that this work is fascinating) like Sponge Bob does.
Best way to do a tedious work is to think about it as if it were marvellous.

Right?

Плани на цей рік

(продублюю з ЖЖ, щоб ближче було)

- дописати статті, виступити на конференціях, оформити хоча б одну наукову роботу;
- закінчити муз. школу, вступити до муз. училища;
- закінчити курси польської мови;
- поїхати до Львова на конференцію;
- передплатити якесь україномовне видання;
- вивчити німецьку до рівня В1;
- надрукуватись у виданні, затвердженному ВАКом;
- перекласти Керуака українською;
- попрацювати влітку;
- з*їздити до Києва, попрацювати в бібліотеці, пристойно написати курсову;
- зробити загранпаспорт;
- прочитати зарубіжну літ-ру зі списку.

Дивлюсь я на це і думаю - якось я розслабилась у січні. Це поганий знак. Віщує багато роботи згодом :)
А взагалі, так надихає класична музика :)
Повна гармонія :)

Трохи про переклад

Час від часу прочитую по розділу "Синхронный перевод" Ширяєва. Є над чим подумати. От наприклад, я завжди знала, що він являє собою сприйняття мовлення оратора і одночасний процес перекладу. Тобто думаєш, слухаєш і кажеш одночасно. При спокійному темпі начитки оригінального тексту є час для того, щоб перекласти і не випустити з уваги подальшу лінію нарації. А при швидкому? Немає.
Автор у кінці наводить приклади тренувальних вправ, які, проте, вимагають особливих підготувань і технічних установ. Їх ще треба пошукати. Я ні в якому разі не хочу вступити в конфронтацію з паном Ширяєвим, але беручи до уваги, те, що вищезгадане видання орієнтовано на високопрофесійний підхід до навчання і видане воно 30 років тому, думається мені, що на початковому етапі треба використовувати трохи інші вправи.
Про деякі з них згадує пан Мірам, викладач КІМВ, у книзі "Профессия: переводчик".
Слухаєш незнайомий текст (по радіо, наприклад) і рахуєш кожне друге речення. Вголос кажеш "друге речення". Потім кожне п*яте, далі - кожне сьоме.
Ще я пам*ятаю десь читала, що можна повторювати кожне третє слово або кожне дієслово. Зауважу, що в англійській мові мені було легше повторювати кожне дієслово, аніж кожне друге слово. Бо навіть при розміреному темпі мовлення маленькі сполучники і артиклі дуже збивають. А місце дієслова в реченні є фіксованим. До того ж, дієслово - не кожне третє.
Крім того, в процесі навчання може допомогти скоропис. Слухаючи новини, тезисно записувати де що відбулось мовою перекладу. Наприклад, "Єгипет - акції протеста" (прочитано теж у Мірама).

Чому мені про все це подумалось? Слухаю радіо ВВС. Вирішила трохи потренуватись.
До речі, там ще непогані класичні твори транслюють. Сьогодні дуже сподобався концерт Елгара для скрипки. Такі, от, коротше, пироги.
Домовилась сьогодні за прослуховування, тому зараз трохи пограю, поки не пізно.

Локації сновидінь

Усі події моїх снів мають чітко визначений хронотоп. І не просто особливі локації, а цілі міста. Я орієнтуюсь у них краще, ніж у своєму рідному місті. Кожної ночі одне з них отримує нові будівлі, вулиці і супермаркети. Іноді я повертаюсь на те місце, де дія відбувалась декілька ночей назад.
Світ моїх сновидінь має свої закони і особливості. Чимось схожий на реальність. Але лише чимось.
Я проживаю там своє друге життя. Там відбувається все так, як потрібно. А коли щось йде шкереберть, то лише для того, щоб я зробила з цього висновки.
Обожнюю спати. Це моє хоббі.

3 days

January goes to the end. It's awful. I didn't do even a half of what had been planned. I DO NOT understand how to write analysis of concepts and I DO NOT WANT to deal with lexical features of newspapers' headlines.
Now I'm listening to the BBC radio. Classic music.
I feel I cannot get out of this circle. Previous month of my life was full of events and people which encouraged and inspired me to work. Now I'm exhausted and empty. I cannot relax in a proper way. I want to fall asleep for a long time. But I cannot do that.
Anyway, who cares?

Отже,

не уявляю своє теперішнє життя без радіо "Ренесанс". 

Дочитала сьогодні "Anarchy in the UKR" Жадана. Найцікавіше те, що поки я читала лише для того, щоб дочитати до кінця, нарація тягнулась нескінченно довго. А коли в самому кінці почала поглинати і насичуватись ідеями автора, то книга несподівано швидко дочиталась. Ніби сама собою. Стала органічною частиною мене. До речі, поділюсь виписаними цитатами із щойно прочитаного (повністю поділяю ці думки):

• "Повертатися в місця, в яких ти ріс, майже те саме, що повертатись до крематорія, в якому тебе одного разу вже спалили"
• "Кожен знаходить свій пафос, той, хто не знаходить його, помирає від депресії" 
• "Жодної зупинки, ані найменшої паузи, справжня подорож не потребує цілі, не потребує кінцевої мети, головне рухатись, рухатись уперед, скільки тягнуться колії, перетинати межі залізничних можливостей, хоча би для того, аби перевірити, хто перший не витримає і зіскоче на холодний асфальт чергового вокзалу, хто перший зневіриться у вашій подорожі, давай, перевір своїх близьких, хто з них насправді не облажається, хто витримає з тобою до кінця, і яким буде цей кінець"
  
• "Жодної мети, жодної причини, жодних наслідків, рухатись, тримаючись дороги, котра підхарчовується твоїм рухом, твоїм безкінечним самодостатнім пересуванням - нізвідки в нікуди, невідому кількість часу в невідомому напрямку з невідомими намірами, чорний-чорний туризм, метою якого є постійна потреба руху - небесний контролер компостує твої квитки, душі всіх святих летять за тобою, час існує для того, щоби ти його вбив"

Із запланованого зроблено: привітала тата з ДН, вела себе добре, пограла на скрипці 1 год. замість 3-х, до 22.00 в інтернет не лізла, дочитала Жадана.

Загалом, день оцінюю на 3 із п*яти: нічого суттєвого не зроблено. Зараз зроблю спробу щось таки написати про концепти. 

Планую на завтра: подзвонити і домовитись за прослуховування, сходити на сол-о, посидіти над ф-ношною програмою, таки почитати Sister Carrie і дом. читання, посидіти над Аракіним.

 Ось це висить у мене на стіні ->

До ремонту в моїй кімнаті стіни слугували великими дошками. Я накупила кольорових крейд і на бетонних стінах (після того, як обідрала старі шпалери) у мене були написані іншомовні слова, цитати, малюнки, слова пісень. Було кльово :) 

Залишилось чотири дні канікул. Вже скучила за універом. Фанатію від коротких жіночих зачісок, веду власний оздобник думок і дій (пафосна назва щоденника), слухаю Другу Ріку (Я здаюсь), полюбила грати, вкінець забула німецьку.

Радію життю. Намагаюсь грати яскраво. Хочу, щоб потеплішало і можна було бігати рано вранці. І дуже хочу собі велосипед. 

Хмм.. Мабуть, наукова діяльність не для мене. Ну, час покаже. 

Перший запис

Вітаю на своїй сторінці. Блог був створений від нічого робити. Точніше, роботи у мене багато, але бажання її робити нема. Періодично тут будуть з*являтись мої  (а може й не зовсім мої) думки, цікаві а подеколи й нудні роздуми про все на світі.
Тож, зараз - кінець січня 2011 року. З наступного тижня на мене чекає повернення до навчання в універі. Увесь січень я била байдики. Мені за це дуже соромно.
Вже два тижні я ходжу на музику, маю ще домовитись про прослуховування в консерваторії найближчим часом.
Взагалі, моя проблема в непослідовності. Тому, цей блог буде моєю електронною совістю, куди я викладатиму свої плани і результати їх реалізації/нереалізації, де я аналізуватиму помилки і буду каятись у гріхах. Тож ви вже зрозуміли, що нічого цікавого тут не з*являтиметься :).

Отже, сьогодні день перший мого блогу, двадцять п*ятий день січня і бозна-який день мого життя (вважатимемо, що теж перший: first day of the rest of my life).
Зроблено: коротко підстриглась, прочитала блог давньої знайомої, сходила на сольфеджіо (далі - сол-о), пограла на скрипці.
Завтра: привітати тата з ДН, вести себе добре, пограти на скрипці 3 год., присвятити 2 год. Аракіну (хто не зна - то підручник з англійської), до 21.00 в інтернет не лізти, дочитати Анархію Жадана, навести порядок у кімнаті, прочитати перші розділи Sister Carrie i On the Road, почати робити дом. читання, написати аналіз Тих Нещасних Концептів.
От дивлюсь на щойно написане і думаю - може, взагалі не лягати спати, а? Бо інакше не встигну все зробити...

На годиннику майже 23.00. На канікулах, як правило, збивається режим. Хоча, під час навчання він взагалі відсутній.
Що я хотіла ще сказати про цей місяць (тезисно, щоб швидше):

• подивилась "Соціальна мережа", "Втомлені сонцем 2" і ще якісь незначні стрічки;
• почала ходити на курси польської мови;
• на стіні повісила стінгазету "Cetera";
• відвідала бабусю;
• не привітала з НР своїх наукових керівників (горіти мені в аду за це);
• не писала в жодній зі своїх статей (а їх у мене - дві);
• набрала 2 кг (бо недосипаю і переїдаю);
• подивилась балет "Спляча красуня"; 
• вкінець розлінилась і втратила совість.

Такі от пироги.
І ще: сьогоднішня (та і взагалі дуже актуальна для мене цитата): Una dies gradus est vitae.
І вірш. Від Жадана.

вона ще не виросла і не втратила голову
від чорної музики у власних зап’ястях
і світло з небес і початки голоду
в її долонях будуть за щастя

вона ще не падала на мокрі матраци
і в кров її не вливався поспіх
і ще не блукала південними трасами
худоба – таврована мов плацкартна постіль

ні болю в легенях ні решти блиску
в темній траві без кінця і міри
й гарячі квіти високого тиску
не росли на відкритих ділянках шкіри

і друзі на станціях і ріки в селищах
дбають про свій подорожній статок
і одяг випалюється на сонці все ще
вірно тримаючись її лопаток

вона ще не може просто померти
зализує рани наче конверти
чистить зуби мов табельну зброю
і засинає поруч з тобою

Все, час спати. П*ятнадцять хвилин на дванадцяту. Хочу літа.
До речі, мій ЖЖ: http://tenshiorlova.livejournal.com/