- У Стамбулі розбазікують лише дурні. Справжні люди мають мовчати. Робити своє без галасу. Людину взагалі не чують і не знають. Надто в такому місті, де промовляє історія.
- Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від беззбройного.
- Велич людини - у спокої, а спокій - у терпеливості й повільності.
- Може, коли ти вже не маєш не тільки власної сорочки на тілі, а й надій, то тоді ти найбезтурботніша людина на світі.
- Любов, молитва і війна починаються завжди прекрасно. А кінчаються?
- Любов мудрість і птахи не знають вітчизни. Вони перелітні і всюдисущі, як туга і розпука.
- Жінки народжені для суперництва, а не для дружби. (завжди це відчувала)
"Найнехарактерним" і тому незрозумілим став такий:
"Ми існуємо лише доти, поки ми, з*єднуючись невпинно з усім, що нас оточує, водночас відокремлені від цього оболонкою свого тіла і неповторністю духу".
Чи не є це тим "самособоюнаповненням" у гармонії з оточуючим світом"?
Думається.Гармонія.
Один день до універа, а я й за холодну воду не бралась.
Така своєрідна гармонія: на кухні, з книжкою і з чашкою чаю з молоком.
:)
Немає коментарів:
Дописати коментар