Мне уже многие высосали соки

Отак починається двадцятий рік мого життя. За сьогодні я зрозуміла як важливо посміхатись незнайомим. Просто посміхатись і радіти всьму, що бачиш.

По суті, щоб любити людей, треба просто робити їм добро і нікому повністю не довіряти.

На відстані простягнутої руки. Не вимагати від них нічого. Просто жити і посміхатись їм. Як дітям у дитсадку. Давати більше, ніж брати.

Я вже не соромлюсь фотографуватись. Вже якось все одно.

Йду і посміхаюся, я майже не маніяк,

Робін Бед спить, настав Ніхто Ніяк...