ну разве не чудесно?)

Patrick: That's it!
SpongeBob: That's what?

Перевод

П.: Эврика!
С.: Кто такая?

L. Uhland 'Herbstlied'

ОСІННЯ  ПІСНЯ

Де серед бляклого бузку

Ворушить вітер мертве листя,

Давайте, браття, до ладу,

Влаштуєм святкування пишне.

Рядами кубки ми підіймем

До сонця хмурого угору

І радістю, що швидко лине,

Освятим наш суворий хор.

Хто хвилею веселою

Підносив кубки догори,

Коли зелену галерею

Спів хору геть заполонив,

Коли луги вверх піднесли

Поля святково чарівні,

Хто, щоб віддати похвали,

Творцю природи, йшов туди.

Хто в сяйві місяця ходив

З коханою на самоті,

В любові клятву приносив

До мерехтіння свят-зорі,

Що до тьмяного сонця має

Бокал свій підносить,

Те кожна втіха вимагає

У меланхолії щомить.

Коли одного з друзів враз

Лиха година забере,

Як за собою хтось із нас

Зачинить тихий склеп,

Тоді затихнемо, як ті

Зірки в височині,

Привітний образ юності

Примариться мені.

(Переклад О.Зеленської)

Мой первый поэтический перевод

Morgen  (L. Uhland)
Willkommen mir, im Morgentaue,
Willkommen, jugendliche Welt!
Wie glänzen, duften Busch und Aue!
Wie hat der Mut (1) sich mir erhellt!
Dort regt so leicht sich und so kräftig
Die Gartenarbeit mit Gesang,
Und wieder ich bin so geschäftig
In meinem frühen Müßiggang.

Schon tret' ich in die Schattengänge,
Schon wandl' ich von den Menschen weit.
Doch Blätter, Blüten, Waldgesänge!
Im Lenz ist nirgends Einsamkeit.
Und hier im Herzen so lebendig!
Nicht Sehnsucht, schwere Seufzer nicht,
Nein! was verschlossen war inendig,
Es sprießet jetzt ins heit're Licht.

Da wird versagte Liebe munter;
Mir steigt das Bild der Schönsten auf;
Ich eile froh den Gang hinunter,
Als käme sie den Gang herauf.
Jetzt wär' mir um den Gruß nicht bange,
Ich blickte dreift ihr untern Hut,
Was ich gehofft, bezweifelt lange,
Ich schwüre jetzt: sie ist mir gut.

(1) Mut - des mittelhochdeutch muot - state of mind - s.v.w. Sinn, Herz




Утро

Встречает утренняя влага
Приветствую, мой юный мир!
Как на душе светлее стало
Блестит река, и лес так мил!
В саду легко, непринуждённо
Работа с песнею кипит
Пока с утра ещё всё сонно
Порыв к работе уж не спит

Уже ступаю в тень тропинок
Иду подальше от людей
Меня весной хоть не покинут
Цветы, листва и шум ветвей
Тяжёлых вздохов нет в груди
Ведь ожила душа моя
Что было спрятано внутри -
Откроется при свете дня

И лик Прекраснейшей развеет
Тоску любви неразделённой
Спускаюсь радостно быстрее
И поднимаюсь окрылённый
Её мне встретить уж не страшно
Смотрю на всё я взором ясным
Хоть и надеялся напрасно,
Но верю я: любовь – прекрасна!

*выделенные две строки вызывают у меня огромные сомнения*