save me from myself

От я й повернулася з Китаю. Прямуючи до пекінського аеропорту, я була певна, що по прибутті переді мною буде табула раса, що я писатиму своє життя по-новому. Будувала плани, везла книжки, була певна, що стала іншою людиною.
Та від себе не втечеш. Нікуди. Ніколи. Людина не може розглядатися як окремо взята одиниця. За кожною людиною - шлейф (або важкий тягар) предків, історії, культури. У кожного є батьки, хрещені, друзі. Все впливає на тебе.
Які казки тобі читали в дитинстві, з ким ти спілкувався, яку музику слухав, на що витратив шкільні роки, над якими жартами звик сміятися, як часто ходиш у церкву, чи взагалі маєш Бога в голові. Цього ніколи не позбутися.
Своє єство, у кращому випадку, можна лише трохи скоригувати. Але стати іншою людиною - не вийде. І це мене лякає більше за все.

тухєс

Багато грошей на мобільному? Студентська Рада - те, що треба.
Подзвони з київстара на лайф п*ять разів. Процедуру повторювати, доки всі гроші не закінчаться.

Я, Богдан

Днями завітала до улюблених книжкових крамниць, накупила різних цікавинок. "Ловець у житі" вже прочитала, зараз читаю "Я, Богдан".

Загребельний неймовірно пише. Роки два тому прочитала "Диво" і "Роксолану". Просто шедеври. Його проза ніби огортає мене, заколисує і водночас переносить далеко-далеко. Ви скажете, що будь-яка книга переносить у певний часопростір. Але в нього не так. Читаючи про Роксолану, навколо мене виростає Стамбул, я чую його гомін, бачу розкошні палаци. Зараз я ніби живу в XVII ст.: переживаю трагічні події, чую плач жінок і дітей, бачу пожежі, панську сваволю. Його треба читати повільно, занурюючись у текст, виписуючи цитати. Іноді він дає такі порівняння або описи, що я просто мушу зупинитись. Обдумати, розкласти на деталі, зібрати в ціле, глибше відчути, фантазувати. Щоб цей образ надовго лишився в моїй уяві. Мабуть, зайве говорити якого Богдана я весь час згадую в ролі Хмельницького. А я так і не потрапила на жодну його виставу.
Шкода говорити!