що рятує від божевільні

Коли я опинилася далеко від дому, без близьких, без знайомого оточення, я зрозуміла, чому домашні коти божеволіють, вибігши на вулицю вперше за все життя.
Єдине, що мене врятувало - музика.
Я слухала Maria Mena - Habits.

"...meet me back here in a year If we still exist, I can let go of my fear Fear of normalcy Fear of the solid walls of our future and let go of my past"

Так просто. Виявилося, що для щастя нічого не треба. Бо в мене вже є Я. А щастя - всередині. Воно не настає "коли я вступлю до університету", "коли я знайду роботу", "коли я переїду".

Щастя - це бути собою, знати хто ти і що ти можеш. І знати, що ти можеш все. Бо в тебе є Ти. Знати, що можна в будь-який момент купити квитки на потяг або взяти велосипед, поїхати кудись далеко - і ти все одно будеш Собою. І ти будеш щасливим. І не боятися витратити всі гроші, здатися божевільним, чимось ризикнути.

Коротше, жити наперекір. Сміятися наперекір. Бути собою і займатися улюбленою справою, коли все змушує тебе щодня ходити по тому самому маршруту, як трамвай.

ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МЕНЕ. Я МОЖУ ВСЕ ЗМІНИТИ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ ЧАСУ. БО Я ТУТ ДЛЯ РАДОСТІ. Так Іздрик сказав.

genieße das Leben

Насолоджуюсь нетривалим затишшям у своїй гавані.
Сьогодні наготували с мамою купу всяких смаковинок: сьомгу в овочах, сирний суп, пиріжки, печиво... Люблю неділі.
Читаю, вчу німецьку. Пишу нескінченні списки справ.
Es ist total super, viel Zeit zu faulenzen.

Вчора переглянула The Bucket List. Зворушливо.

Begeistert.

Пишу листи. Чудово.

День стрічок та бубонців

Літо спливає. Вирішила влаштувати собі свято. Вчора прочитала "Кілер" Любки. Надихнуло. Оповідання про Толіка Майданського з його фразою "Так ми Україну не побудуємо" - просто супер. 

Мені хочеться безкінечно переглядати власні сни. І слухати Наташу Бедінгфілд. І мріяти.

Залишилось придумати - коли вчитись?

робоче

Знайшла книгу, яку привезла зі Львова. Вірші Уланда, його перший том із серії Meyers Klassiker-Ausgaben.
Почала перекладати. Не можу сказати, що розбирати готичний шрифт дуже приємно, але в цілому - цікаво.
Сен-Сансу теж наразі не пощастило - почала розбирати рондо-капрічіозо.

Обожнюю літні канікули =)

про бібліотеку і все інше

П*ять за презентацію. Вийшла розповідати навіть без тексту. Дякую, СпанчБоб!
Читала інтерв*ю Соломії.
Зрозуміла, що втрачаю level of language comprehension. Треба серйозно поринути в англійську.

Вже прийшло літо. Дуже непогано. Нарешті. Після занять спускаюсь на перший поверх у їдальню, обідаю і йду до бібліотеки. Проходжу трохи по проспекту, щільно висадженому деревами, повертаю до парку ДНУ, прямую алеєю під тінню густих крон... Пречудовий район! Тільки-но я підходжу до відчинених дверей, мене обвіює приємна прохолода. У читальній залі відкриті вікна, свіжий вітерець... Так приємно читати щось цікаве у таку погоду, коли нічого не відволікає і нікуди не треба бігти...
Chce spać...

Сподіваюсь, мені шитимуть таку сукню:

Тільки трохи іншого кольору. Ну як?

Плани на цей рік

(продублюю з ЖЖ, щоб ближче було)

- дописати статті, виступити на конференціях, оформити хоча б одну наукову роботу;
- закінчити муз. школу, вступити до муз. училища;
- закінчити курси польської мови;
- поїхати до Львова на конференцію;
- передплатити якесь україномовне видання;
- вивчити німецьку до рівня В1;
- надрукуватись у виданні, затвердженному ВАКом;
- перекласти Керуака українською;
- попрацювати влітку;
- з*їздити до Києва, попрацювати в бібліотеці, пристойно написати курсову;
- зробити загранпаспорт;
- прочитати зарубіжну літ-ру зі списку.

Дивлюсь я на це і думаю - якось я розслабилась у січні. Це поганий знак. Віщує багато роботи згодом :)
А взагалі, так надихає класична музика :)
Повна гармонія :)