ОСІННЯ ПІСНЯ
Де серед бляклого бузку
Ворушить вітер мертве листя,
Давайте, браття, до ладу,
Влаштуєм святкування пишне.
Рядами кубки ми підіймем
До сонця хмурого угору
І радістю, що швидко лине,
Освятим наш суворий хор.
Хто хвилею веселою
Підносив кубки догори,
Коли зелену галерею
Спів хору геть заполонив,
Коли луги вверх піднесли
Поля святково чарівні,
Хто, щоб віддати похвали,
Творцю природи, йшов туди.
Хто в сяйві місяця ходив
З коханою на самоті,
В любові клятву приносив
До мерехтіння свят-зорі,
Що до тьмяного сонця має
Бокал свій підносить,
Те кожна втіха вимагає
У меланхолії щомить.
Коли одного з друзів враз
Лиха година забере,
Як за собою хтось із нас
Зачинить тихий склеп,
Тоді затихнемо, як ті
Зірки в височині,
Привітний образ юності
Примариться мені.
(Переклад О.Зеленської)
Немає коментарів:
Дописати коментар