Отже,

не уявляю своє теперішнє життя без радіо "Ренесанс". 

Дочитала сьогодні "Anarchy in the UKR" Жадана. Найцікавіше те, що поки я читала лише для того, щоб дочитати до кінця, нарація тягнулась нескінченно довго. А коли в самому кінці почала поглинати і насичуватись ідеями автора, то книга несподівано швидко дочиталась. Ніби сама собою. Стала органічною частиною мене. До речі, поділюсь виписаними цитатами із щойно прочитаного (повністю поділяю ці думки):

• "Повертатися в місця, в яких ти ріс, майже те саме, що повертатись до крематорія, в якому тебе одного разу вже спалили"
• "Кожен знаходить свій пафос, той, хто не знаходить його, помирає від депресії" 
• "Жодної зупинки, ані найменшої паузи, справжня подорож не потребує цілі, не потребує кінцевої мети, головне рухатись, рухатись уперед, скільки тягнуться колії, перетинати межі залізничних можливостей, хоча би для того, аби перевірити, хто перший не витримає і зіскоче на холодний асфальт чергового вокзалу, хто перший зневіриться у вашій подорожі, давай, перевір своїх близьких, хто з них насправді не облажається, хто витримає з тобою до кінця, і яким буде цей кінець"
  
• "Жодної мети, жодної причини, жодних наслідків, рухатись, тримаючись дороги, котра підхарчовується твоїм рухом, твоїм безкінечним самодостатнім пересуванням - нізвідки в нікуди, невідому кількість часу в невідомому напрямку з невідомими намірами, чорний-чорний туризм, метою якого є постійна потреба руху - небесний контролер компостує твої квитки, душі всіх святих летять за тобою, час існує для того, щоби ти його вбив"

Із запланованого зроблено: привітала тата з ДН, вела себе добре, пограла на скрипці 1 год. замість 3-х, до 22.00 в інтернет не лізла, дочитала Жадана.

Загалом, день оцінюю на 3 із п*яти: нічого суттєвого не зроблено. Зараз зроблю спробу щось таки написати про концепти. 

Планую на завтра: подзвонити і домовитись за прослуховування, сходити на сол-о, посидіти над ф-ношною програмою, таки почитати Sister Carrie і дом. читання, посидіти над Аракіним.

 Ось це висить у мене на стіні ->

До ремонту в моїй кімнаті стіни слугували великими дошками. Я накупила кольорових крейд і на бетонних стінах (після того, як обідрала старі шпалери) у мене були написані іншомовні слова, цитати, малюнки, слова пісень. Було кльово :) 

Залишилось чотири дні канікул. Вже скучила за універом. Фанатію від коротких жіночих зачісок, веду власний оздобник думок і дій (пафосна назва щоденника), слухаю Другу Ріку (Я здаюсь), полюбила грати, вкінець забула німецьку.

Радію життю. Намагаюсь грати яскраво. Хочу, щоб потеплішало і можна було бігати рано вранці. І дуже хочу собі велосипед. 

Хмм.. Мабуть, наукова діяльність не для мене. Ну, час покаже.