Час летить як скажений. Тільки й встигай міняти маршрути. Вихідні - вже не те, чого я чекаю з нетерпінням. Вихідні перестали бути спасінням. Я вже не прошу у Бога здорового сну.
Я ніби інша людина.
А розклад здається таким умовним і хитким, ніби от зараз запізнюсь кудись, кудись не прийду, і нічого не трапиться. Бо мене ніде нічого не тримає.
Одного разу я дочекаюсь свою маршрутку і доїду до кінцевої. Бо дуже цікаво подивитись що там в кінці дороги.
Немає коментарів:
Дописати коментар