Пройшла половина практики. Нове літо - нова меланхолія. Зате з*явився вільний час. Відпочиваю досхочу.
Я знову почала бігати. Кожного разу на одну пісню довше. І знов таки почала худнути. Зелений чай, пластівці, багато води.
Вчора довго не могла заснути. У голову лізли химерні думки, спогади. Зрозуміла одне - я ніколи не поїду з України. Нащо мені чужа країна та чужа мова, як у мене є своє?
А ще, я знаю, що мої діди були козаками. З Чернігова.
Під час практики виникло багато питань. Мені в бібліотеці мого транспортного універу кажуть: "Хто вам сказал, што єсть учєбнікі по вагонам на украінскам?" Як на мене, це не ок. Ми перекладаємо про автозчеплення СА-3. Російською - є все. Українською - нічогісінько. Найстрашніше, що всі "вагонні" спеціалісти - російськомовні. Навіть немає до кого звернутись. А питання, звісно, є. Зараз описувати лінь, може трохи згодом...
Немає коментарів:
Дописати коментар